Про тариф на воду і членські внески
Складові тарифу у КП «Техкомунбуд»
КП "Техкомунбуд" оприлюднило наміри підвищити тариф на послуги з централізованого водопостачання до 27,30 гривні за метр кубічний (з ПДВ). Перед цим підвищення тарифу (до його оприлюднення) обговорювалися на засіданнях постійних комісіях селищної ради, що відповідають за житлово-комунальне господарство та бюджетну політику. Депутати перевірили правильність розрахунку нового тарифу, проаналізували його складові, заслухавши першого заступника селищного голови Федора Дерія та керівника комунального підприємства Петра Корсуна. І дійшли згоди, що тариф треба підвищувати, аби відділ з водопостачання КП "Техкомунбуд" мав змогу повноцінно виконувати свої функції, а люди – отримувати воду.
Але поряд з підвищенням ціни (що затверджується виконавчим комітетом) на засіданнях комісій прийнято рекомендацію розробити і винести на розгляд сесії селищної ради програму з відшкодування різниці між економічно обґрунтованим та прийнятним для населення тарифом.
Тепер про причини підвищення тарифу та його складові. Тариф у 18,36 гривні був прийнятий 2019 року. З того часу у "Техкомунбуді" зросла кількість користувачів, додалися свердловини і водогони. Здавалося б, чим більше клієнтів – тим повинно бути дешевше. Однак дешевше там, де густо клієнтів, де велика кількість споживачів на одному кілометрі водогону. В наших сільських реаліях це не так.
Нині на балансі комунального підприємства перебувають 15 свердловин, 72 кілометри водогону, де обслуговуються 2311 споживачів. У 2020 році було піднято 53664 куби води, у 2021 році запланована цифра – 240229 кубів.
З 2019 року зросли: мінімальна зарплата – на 38 відсотків; прожитковий мінімум – на 26 відсотків: електроенергія – на 30,3 відсотка; вартість реагентів – на 47 відсотків; пально-мастильні матеріали – на 6,3 відсотка; плата за надра – на 75,9 відсотка. Якщо раніше дозвільні документи коштували 60 тисяч гривень, то нині, через збільшення обсягу піднятої води, підприємство змушене платити за користування надрами 250 тисяч гривень.
Усі складові тарифу з 2019 року зросли у підсумку на 37 відсотків. Запропонований тариф у 27,30 гривні – це 32,7 відсотка росту до нинішньої ціни за куб води у 18,36 гривні.
Основні складові тарифу у 27,30 гривні: електроенергія – 72 відсотки (19,66 гривні); податки – 16,67 відсотка (4,55 гривні); адміністративні витрати (заробітна плата працівників відділу водопостачання, пально-мастильні матеріали, канцелярія тощо) становлять 11,32 відсотка, або 3,09 гривні.
Такою є ситуація з ціноутворенням у комунального підприємства "Техкомунбуд" – платника податку на додану вартість, котрий надає послуги з водопостачання у різні точки громади (більші і менші села), однак тариф для всіх (незалежно від того, скільки там користувачів) повинен бути єдиним.
Чому в кооперативі дешевше
Обслуговуючі кооперативи в нашій громаді народжувалися оперативно, бо в певний момент склалася така ситуація: або люди беруть на себе відповідальність і залишаються з водою, або – не беруть і будуть без води. І будуть без води не завтра, а вже вчора.
Це був 2016 рік. Комунальне підприємство на той час, як і кооперативи, тільки створювалося. Відділу з водопостачання ще взагалі не існувало. Місцеве агрогосподарство у Великому Перевозі та Ковердиній Балці відмовилося від обслуговування свердловин, і люди були змушені гуртуватися у кооперативи. Але, як виявилося, усе, що спочатку здавалося бідою, згодом стало… дешевшою водою.
Найперша і суттєва відмінність між комунальним підприємством, яке надає послуги з водопостачання, та обслуговуючим кооперативом, - це відсутність у кооперативі поняття абонентської плати за воду чи тарифу. Є внески, розмір яких члени кооперативу самі собі встановлюють і затверджують на загальних зборах. Кооператив не проводить ніякої підприємницької діяльності, не продає воду, а лише використовує її для власних потреб, тому, відповідно, і податки, і плата за електроенергію у нього в рази менша, ніж у КП.
Кооператив може отримувати допомогу з селищного бюджету за умови прийняття відповідної програми. Однак використання бюджетних коштів – це оформлення додаткової документації, додаткове звітування, навантаження на умовних бухгалтерів-касирів кооперативу, які виконують свої функції практично на добровільних засадах. Поки що жоден з кооперативів за прямою фінансовою підтримкою до селищної ради не звертався. Крім придбання матеріалів чи обладнання у рахунок партнерської угоди із соціально-економічного розвитку громади, що укладена між селищною радою та місцевими агроформуваннями.
ОК «Джерело плюс»
Великоперевізький обслуговуючий кооператив «Джерело плюс» забезпечує водою 289 дворів, власники яких – члени кооперативу. Загалом у селі нараховується 376 дворів, серед яких є садиби без централізованого водопроводу.
Членські внески у цьому кооперативі становлять 15 гривень за куб води (для тих, хто має лічильник). Без лічильника обслуговуються 15 дворів. Там внесок – 45 гривень з людини у місяць.
Свого часу представник від кооперативу обходив двори, пломбував лічильники, знімав показники. Цю роботу планують продовжувати.
Як повідомляє один із засновників кооперативу і його касир Ніна Кононенко, у середньому щомісяця збирається сума у 15 тисяч гривень. З цієї суми близько восьми тисяч гривень – це розрахунок за електроенергію. Інша частина коштів йде на податки, зокрема плата за підняту воду раз у квартал коливається залежно від обсягів – 1800-2500 гривень; придбання дозволу і ліцензії на водокористування, що останній раз становило 13 тисяч гривень, а сплачується раз у кілька років.
Зборами членів кооперативу прийнята щомісячна винагорода засновникам, котрі опікуються «Джерелом плюс», - по тисячі гривень кожному.
В обслуговуванні кооперативу – дві свердловини. За членські внески для них придбаваються необхідні матеріали та обладнання, наймається техніка і проводиться ремонт. Закуплено новий насос вартістю у 16 тисяч гривень. У кооперативі поки що є можливість з власних коштів накопичувати невеличкий запас для форс-мажорних обставин. Щодо неплатників: їх небагато, два-три дворища.
Проблема для кооперативу, на думку іншого засновника Володимира Синиціна, - це неможливість офіційно найняти робітників і розрахуватися з ними за ремонтні чи будь-які інші роботи. А бажаючих попрацювати на спільне благо серед членів кооперативу – одиниці. І весь час одні й ті самі одиниці.
За час існування кооперативу досягненням Володимир Станіславович вважає, що хоча б частково вдалося модернізувати процес підйому води. Замінили насоси, відійшли від практики безкінечних ремонтів старих, що, з урахуванням задіяної великогабаритної техніки, обходилося дуже дорого; ліквідували витікання води зі свердловини по вулиці Шевченка. І цими зусиллями домоглися того, що електроенергія, яка на початку створення кооперативу обходилася щомісячно у 12 тисяч гривень (за тодішніми цінами), нині коштує кооперативу вісім тисяч.
Але на водогоні потрібно виконати ще чимало роботи, щоб заощадити кошти для подальшого осучаснення процесу водокористування. І для цього необхідні взаєморозуміння і спільна праця усіх членів кооперативу.
ОК "Мрія плюс"
У Ковердиній Балці і Маслівцях спочатку створили два обслуговуючі кооперативи, а потім об'єднали в один задля економії коштів при оформленні дозвільних документів.
Тут дві башти піднімають воду для 75 домогосподарств із 78 наявних (три двори не користуються водою). У 2016 році членський внесок становив 10 гривень за куб води. З 1 січня цього року він зріс до 15 гривень.
Як розповідає керівник кооперативу Оксана Діхтяренко, з оплатою членських внесків проблем практично не виникає, є окремі неплатники, але це одиниці. Усю паперово-звітну роботу проводять дві людини – голова, бухгалтер-скарбник. Згідно з рішенням членів кооперативу, отримують за це винагороду - шість безоплатних кубів води на місяць.
Усі домогосподарства – з опломбованими лічильниками. На початку створення кооперативу були перевірки показників по дворах. Нині це припинилося, оскільки частина людей не впускають перевіряльників у двір. Тому при складанні квартальної звітності є розбіжності у показниках: не сходяться дані лічильників на баштах і тих, що передає населення.
Коштів, зібраних як членські внески, вистачає на оплату електроенергії (це близько 3,5 тисячі гривень у місяць), податків, дозволів, придбання дезінфікуючих засобів, матеріалів для незначних поточних ремонтів. Техніку для усунення неполадок з водою, коли такі трапляються, в основному залучають від агроформувань в рахунок соціальної угоди.
За цей час члени кооперативу, вирішуючи робочі моменти, переспілкувалися з багатьма колегами, знайшли добросовісних ремонтників, навчилися економити кожну копійку. Не розкошують, констатує Оксана Борисівна, але тримаються на плаву. Як і іншим керівникам кооперативів, їй теж хотілося б, аби турбота про спільну справу лежала на плечах кожного члена, а не окремих ініціативних земляків. Нині вона планує скласти свої добровільно-виборні повноваження, але охочих на заміну поки що немає.
ОК "Михайликівський водограй"
Кооператив у Михайликах теж існує з 2016 року. Хоча передумови для його створення були закладені ще 2010 року. Тодішня сільська рада взяла на себе опіку частиною населеного пункту, що взагалі була без води. Місцеве господарство передало башту на баланс органу самоврядування, який оформив відповідні дозволи для водокористування, придбав для свердловини щит керування глибинним насосом на основі частотного перетворювача. А далі люди власним коштом провели водогін.
Після приєднання Михайликівської сільської ради до Шишацької селищної ради постало питання: як бути з водопостачанням? Комунальне господарство ОТГ - у процесі створення. Звернулися до "Полтававодоканалу". Там відмовили, посилаючись на незначну кількість користувачів. Тому було прийнято рішення про створення кооперативу як тимчасового запобіжного заходу.
Членами "Михайликівського водограю" стали усі 102 двори, що приєдналися до свердловини (231 людина). З їхнього числа - голова, бухгалтер і робітники з ремонту. Усі працюють безоплатно.
Членські внески на початку становили чотири гривні, нині – шість гривень за куб у місяць. Ті домогосподарства, де немає лічильників, платять за прийнятими нормами споживання води – п'ять кубів у місяць на людину. Лічильники опломбовані, але показників ніхто не перевіряє. У кооперативі немає контролера. Близько 80 відсотків зібраних коштів йде на оплату електроенергії, 20 відсотків – на поточні витрати.
Голова кооперативу Сергій Гурин стверджує, що у людей, які фактично самі себе забезпечують водою, є розуміння і проблем, і потреб, і своєї відповідальності за все. Як такого накопичувального резерву у михайличан немає. Але є домовленість, що у разі серйозних ремонтів тощо усі без зволікань складаються грошима. І цієї домовленості, говорить Сергій Михайлович, члени кооперативу дотримуються.
Підсумок без підсумку
Коли був створений відділ водопостачання у "Техкомунбуді", усім кооперативам запропонували перейти на обслуговування в комунальне підприємство. Ніхто не погодився тоді, ніхто не схиляється до цього і нині. Люди налагодили певний ритм свого життєбуття з водою, отримали і додаткові клопоти, і свободу вибору разом з цим. Керівники обслуговуючих кооперативів запевняють, що забезпечувати таким чином водопостачання можна. Можна потихеньку й розвиватися, якщо докласти більших фінансів і зусиль. Єдиний мінус – як і в кожному гуртовому заході, у кооперативному русі все тримається на кількох ентузіастах. А ресурс в ентузіастів, без належної підтримки людей, заради яких вони відкладають на другий план свою основну роботу, родину і відпочинок, рано чи пізно вичерпується. І коли він вичерпається, настане момент переходу до комунального підприємства. Але за це доведеться більше платити. Бо тариф – це не членський внесок. Тариф передбачає оплату праці тому, хто вас обслуговує.
